Біотестування атмосферного повітря урбанізованих територій з використанням базидіоміцетів

Abstract

Проаналізовано численні літературні дані з питань використання мікологічних об'єктів у біоіндикації та біомоніторингу екологічного стану довкілля. Доводиться, що ці напрямки взаємопов'язані та є складовими однієї проблеми, вирішення якої буде сприяти збереженню та відновленню антропогенно порушених екосистем. Розглянуто результати біотестування атмосферного повітря урбанізованих територій з використанням базидіоміцетів Flammulina velutipes і Pleurotus ostreatus з різних моніторингових точок. Результати дослідження підтверджують загально біологічну закономірність про те, що будь-який організм під час впливу на нього нового фактору зовнішнього середовища чи при освоєнні нової еконіши або є резистентний, або, як правило, адаптується, набуваючи при цьому властивості та зміну норм реакції, що досягається за рахунок варіабельності онтогенетичних і фізіологічних властивостей. Виявлені адаптаційні перебудови скоріше за все ведуть і до формування мікобіоти урбанізованих систем цих міст. Як наслідок отримані результати з інтенсивності процесів перекисного окислення ліпідів карпофорів доводять, що базидіоміцети Flammulina velutipes і Pleurotus ostreatus можуть бути застосовані як індикатори стану довкілля чи наявності певних полютантів у середовищі, що аналізується. Обґрунтовується перспективність використання в біотестуванні навколишнього середовища новітніх методів і приладів із фіксацією хемілюмінесценції, оскільки реакції вільних радикалів та антиоксидантного захисту в живих системах, інтенсивність яких змінюється під впливом різноманітних факторів, супроводжуються слабким світінням.